+380 (50) 692-99-99
Cтилі музики

Стиль музики Jazz

Джаз (англ. jazz) – напрямок в музиці і вид музичного мистецтва, який склався в результаті злиття європейської гармонії і африканських ритмів на основі імпровізації та використання нерівного темпоритму.

Витоки та розвиток джазу

Витоки джазової музики пов’язані перш за все з блюзом. Джаз як музичний стиль, який об’єднав європейські та африканські традиції, з’явився в кінці XIX в. в афроамериканському середовищі. В цей час на основі складних африканських ритмів сформувався такий стиль, як регтайм, який потім зазнав змін під впливом блюзу і згодом ліг в основу джазової музики.

У 1910-х рр. центром джазової музичної культури, що зародилася, став Новий Орлеан (США). Тут в 1917 році був здійснений запис першої платівки із джазовою музикою групи Original Dixieland Jazz Band. Згодом джаз досить швидко поширився по всьому світу, вбираючи національні музичні традиції.

Зліт популярності джазової музики припадає  на 1920-ті рр. і пов’язаний з ім’ям Луї Армстронга, який покинув Новий Орлеан і став одним з творців нового музичного стилю в Чикаго. В цей час джаз стає не менш популярним, ніж естрадна музика, і впливає на неї.

1930-і рр. – це період кризи в американській економіці, в результаті якої розпалися багато джазових колективів, в той час як псевдоджазовим колективам, які виконували танцювальні композиції комерційного характеру, вдалося утримати свої позиції. В цей час джаз еволюціонує в новий напрямок – свінг (англ. Swing – хитання), що дало можливість позбутися дещо дискредитованого на той момент поняття джазу і забезпечити подальший розвиток. Для свінгу характерний певний тип пульсації ритму, який створює відчуття сильної внутрішньої енергетики, а його відмінною рисою стала ефектна імпровізація соліста в поєднанні зі складним акомпанементом.

У сучасному розумінні джаз як напрямок склався в 1950-х рр., коли були об’єднані різні стилі, що відносяться до різних періодів часу. В рамках джазової музики таких стилів більше 30, в тому числі свінг, бібоп, кул-джаз, соул-джаз, есід-джаз та ін. Для більшості видів характерні імпровізація, ритмічна пульсація, експресивність вокальної партії, використання блюзових мотивів.

Роль джазу в світовій музичній культурі

Джазова музика заснована на імпровізації, як і фольклорна музика. Однак якщо фольклор являє собою досить замкнуту систему, орієнтовану на збереження традицій, то джаз – це вільна творчість, що сприяє розвитку багатьох музичних жанрів і стилів, а також пошуку нових ідей і технік виконання. Тому джаз справив великий вплив на музичну культуру в цілому, починаючи від поп-музики і закінчуючи академічною.

На різних етапах свого розвитку джаз вбирав музичні традиції різних народів світу. Як приклад можна привести індійські мотиви у творчості музиканта-флейтиста Пола Хорна або колективу Oregon, балканські – в музиці Дейва Дагласа, азійські – в творчості Азійсько-американського джазового оркестру. Процес взаємодії триває і сьогодні. Це свідчить про те, що джазова музика – явище справді світового масштабу.

З плином часу джаз став сприйматися як елітарне мистецтво, музика для справжніх поціновувачів, оскільки це один з найскладніших для розуміння музичних напрямків. Відстеження гармонійних переходів, ритмічної структури, прогресій і тим більше виконання джазової музики, а особливо імпровізація, є непростим завданням для мозку. Однак при цьому джаз як і раніше зберігає взаємозв’язок як з академічною, так і з поп-музикою і продовжує впливати на світову музичну культуру.