Стиль музики Funk
Фанк (англ. Funk) – один з ключових напрямків в афроамериканській музиці, який, поряд зі стилем соул ліг в основу ритм-н-блюзу. Як самостійний музичний стиль фанк почав формуватися в 1960-х рр., коли ритм-н-блюз набував все більш вираженого комерційного характеру. Головна роль у формуванні цього напрямку належить співакові Джеймсу Брауну, композитору Джорджу Клінтону та музиканту Слаю Стоуну.
Назва стилю походить від жаргонного слівця funk, що позначає приблизно те ж, що і українське висловлення «танцювати до сьомого поту». «Get funk!» – з таким закликом зверталися джазові виконавці до аудиторії, і згодом це слово перетворилося в назву самої танцювальної музики в рамках стилю ритм-н-блюз.
Основні риси фанку визначаються в першу чергу його танцювальною спрямованістю. Так, ця музика відрізняється максимальним синкопіюванням кожної інструментальної партії, ритмічною пульсацією, вокалом на межі крику, численними повторами коротких музичних фраз. Характерною особливістю є техніка гри слепом, тобто ударами по струнах, використовувана бас-гітаристами для отримання чіткого ритму. Вважається, що першим застосовував слеп на бас-гітарі музикант Ларі Грем.
Формування та розвиток стилю фанк
Фанк, що виник в Америці в 1960-х рр., спочатку був дещо змінений, більш важкий соул. Так, Джеймс Браун, перший фанк-виконавець, починав свій творчий шлях в якості виконавця соул-композицій та ритм-н-блюзової музики. Саме його композиції «Funky Drummer» і «Papa’s Got a Brand New Bag», створені в середині 1960-х рр., вважаються першими аудіозаписами в стилі фанк. Спочатку фанк-музика мала розважальний характер, однак рух на захист прав афроамериканців, що активізувався, додав їй соціально-політичної спрямованості.
В кінці 1960-х – початку 1970-х рр. стають популярними такі фанк-колективи, як Earth, Wind & Fire і Sly & the Family Stone. Фанк-музика впливає на інші напрямки, в тому числі джаз, рок, хіп-хоп, і в результаті виникають нові музичні течії. Зокрема, однією з таких течій став електрофанк, що з’явився в 1970-х рр. завдяки музиканту і композитору Хербі Хенкоку. У XXI сторіччі на основі фанк-музики виник такий стиль, як фанктронік, який являв собою новий етап розвитку сінт-фанку.
Стилістичні особливості фанк-музики
Фанк як музичний напрям відрізняється більш агресивним впливом на слухача, ніж соул. Ця музика підкреслює образ виконавця-бунтаря, що знаходиться в протистоянні з навколишнім світом. Фанк-музика в традиційному розумінні виконується на фортепіано, причому в разі живого виконання можлива імпровізація, як і в джазі. Використовуються також тромбон, саксофон, рідше гітара, щоб акцентувати увагу на ритмічному малюнку. Вокальна партія, зазвичай, виконується з надривом, вокал то речитативний, то кричущий, найчастіше чоловічий. Фанк-музика емоційна та ритмічна, тому чудово підходить для танців.
